Аналіз мотиваційних аспектів релігійності та її інтеграції до особистісної
структури здійснив Г. Олпорт. Більше 40 років в психології релігії його
концепція вважалося однією із засадничих узагальнень. Г. Олпорт зазначає,
що його підхід є аксіологічним, тобто стосується цінностей, так як має справу з
релігійними орієнтаціями – підходами індивіда до релігійної віри, незалежними
від змісту тих чи інших вірувань. Релігія може бути для індивіда метою, тобто
сенсом життя (внутрішня релігійність) або засобом, тим, що допомагає в житті,
але не вимагає потужної особистісної віддачі (зовнішня релігійність). Ідея
розрізнення таких типів прийшла до Г. Олпорта тоді, коли він як соціальний
психолог досліджував забобони в США. Він виявив тенденцію, відповідно до якої
прихожани протестантських та католицьких церков є більшою мірою нетерпимими до
різного роду меншин (расових, національних, релігійних) ніж особи, що не
відвідували церкву взагалі. Окрім цього, студенти, які зазнали в своїй родині
сильного релігійного впливу, мали більші показники забобонів та негативних
стереотипів, ніж ті, які говорили про слабкий або відсутній релігійний вплив.
Г. Олпорт та М. Росс зазначають: «Здається, в середньому релігійні
люди показують меншу толерантність – не тільки щодо етнічних, а також щодо
ідеологічних груп».
Гордон Олпорт |
Г. Олпорта зацікавив зв’язок релігійності із забобонами. Будучи сам
членом Єпископальної церкви, він вирішив дослідити це явище. Можна вбачати в
його ідеях спробу захистити релігію та релігійність, але навіть якщо й так, ця
спроба виявилася надзвичайно теоретично плідною. Ним було виявлено, що якщо
більшість церковних прихожан менш толерантні і більше схильні до забобонів,
деякі з них більш толерантні і схильні до забобонів меншою мірою, ніж навіть
невіруючі люди. Має існувати відмінність в типі релігійної орієнтації цих
людей; задача досліджень полягала у визначенні цих типів орієнтації.
Г. Олпорт та М. Росс розробили опитувальник, метою якого є
виявлення релігійної орієнтації – Шкала релігійної орієнтації Олпорта-Росса
(Allport-Ross Religious Orientation Scale – ROS). Зовнішня релігійна орієнтація
спочатку отримала назву «інституційна релігійність». Для багатьох людей релігія
виявилася звичкою або використовулася з тією чи іншою зовнішньою стосовно неї
метою. Це щось корисне для життя, але не для того, щоби жити заради цього.
Можливо, це – спосіб підвищення соціального статусу, підтримки впевненості у
собі та своїх вчинках та своєму способі життя. Зверненість до Бога в межах
зовнішньої релігійної орієнтації не означає відстороненості від себе.
Г. Олпорт визначає цей тип релігійності як «щит для центрування на собі».
Люди із зовнішньою релігійністю відвідують церкву нерегулярно, деякі з них
бувають в ній тричі: на власних хрестинах, власному весіллі і власному
похороні.
Виокремлюють такі кореляти зовнішньої релігійної орієнтації:
-
Паттерн
авторитарної особистості, на що також вказував Е. Фромм.
-
Мала
когнітивна складність в царині екзистенційних питань.
-
Менша
проявленість емпатії, альтруїзму, психічного здоров’я.
-
Виражений
страх смерті.
-
Забобонність.
-
«Філософія
джунглів», уявлення про життя як боротьбу а про інших людей виключно як про
потенційних конкурентів за ресурси.
Внутрішня релігійна орієнтація спочатку вона отримала назву
«інтерналізована релігійність». Релігія за такої орієнтації, згідно з
Г. Олпортом, не є ані засобом боротьби зі страхом, ані формою
конформності, ані сублімацією та засобом реалізації бажань. Всі ці мотиви
можуть існувати, але вони є вторинними. Мотиви особистості тут контролюються
загальним релігійним обов’язком, який є цілісним, включаючи в себе весь досвід
особистості, як і емоційний, так і раціональний. Релігія існує не для того,
щоби служити людині – скоріше людина існує для того, щоби служити релігії.
Г. Олпорт зазначає, що внутрішня релігійна орієнтація корелює з
толерантністю, вона також цілком позитивно впливає на психічне здоров’я та інші
конструктивні особистісні чинники. Внутрішня релігійна орієнтація є глибоко
інтерналізованою, і її часто визначають через це поняття. Так, релігія для
внутрішньо релігійно орієнтованої особистості є метою, а не засобом.
Релігійність, яка виходить із соціальної бажаності, за визначенням не може бути
внутрішньою.
Із внутрішньою релігійною орієнтацією корелюють такі феномени:
-
Психічне
здоров’я.
-
Емпатія,
альтруїзм та толерантність.
-
Внутрішній
локус контролю.
-
Низька
тривожність.
-
Менший
страх смерті.
-
Частіше
відвідування церкви, ортодоксальність.
Вплив Г. Олпорта на психологію релігії виявився величезним. Навіть
серед авторів, що стримано відносяться до його напрацювань, визнають, що ідеї
Г. Олпорта належать до «засадничих» і що він фактично заснував сучасну
психологію релігії. Головним його внеском вважається акцент на різних вимірах
релігійності, на тому, що її не можна розглядати як єдиний феномен: «Знати, що
особистість в певному сенсі “релігійна” не настільки важливо, як знання про те,
яку роль релігія відіграє в організації її життя».
Комментариев нет:
Отправить комментарий