Гордон Олпорт про внутрішню та зовнішню релігійність особистості

Аналіз мотиваційних аспектів релігійності та її інтеграції до особистісної структури здійснив Г. Олпорт. Більше 40 років в психології релігії його концепція вважалося однією із засадничих узагальнень. Г. Олпорт зазначає, що його підхід є аксіологічним, тобто стосується цінностей, так як має справу з релігійними орієнтаціями – підходами індивіда до релігійної віри, незалежними від змісту тих чи інших вірувань. Релігія може бути для індивіда метою, тобто сенсом життя (внутрішня релігійність) або засобом, тим, що допомагає в житті, але не вимагає потужної особистісної віддачі (зовнішня релігійність). Ідея розрізнення таких типів прийшла до Г. Олпорта тоді, коли він як соціальний психолог досліджував забобони в США. Він виявив тенденцію, відповідно до якої прихожани протестантських та католицьких церков є більшою мірою нетерпимими до різного роду меншин (расових, національних, релігійних) ніж особи, що не відвідували церкву взагалі. Окрім цього, студенти, які зазнали в своїй родині сильного релігійного впливу, мали більші показники забобонів та негативних стереотипів, ніж ті, які говорили про слабкий або відсутній релігійний вплив. Г. Олпорт та М. Росс зазначають: «Здається, в середньому релігійні люди показують меншу толерантність – не тільки щодо етнічних, а також щодо ідеологічних груп».

Гордон Олпорт

Г. Олпорта зацікавив зв’язок релігійності із забобонами. Будучи сам членом Єпископальної церкви, він вирішив дослідити це явище. Можна вбачати в його ідеях спробу захистити релігію та релігійність, але навіть якщо й так, ця спроба виявилася надзвичайно теоретично плідною. Ним було виявлено, що якщо більшість церковних прихожан менш толерантні і більше схильні до забобонів, деякі з них більш толерантні і схильні до забобонів меншою мірою, ніж навіть невіруючі люди. Має існувати відмінність в типі релігійної орієнтації цих людей; задача досліджень полягала у визначенні цих типів орієнтації.

Г. Олпорт та М. Росс розробили опитувальник, метою якого є виявлення релігійної орієнтації – Шкала релігійної орієнтації Олпорта-Росса (Allport-Ross Religious Orientation Scale – ROS). Зовнішня релігійна орієнтація спочатку отримала назву «інституційна релігійність». Для багатьох людей релігія виявилася звичкою або використовулася з тією чи іншою зовнішньою стосовно неї метою. Це щось корисне для життя, але не для того, щоби жити заради цього. Можливо, це – спосіб підвищення соціального статусу, підтримки впевненості у собі та своїх вчинках та своєму способі життя. Зверненість до Бога в межах зовнішньої релігійної орієнтації не означає відстороненості від себе. Г. Олпорт визначає цей тип релігійності як «щит для центрування на собі». Люди із зовнішньою релігійністю відвідують церкву нерегулярно, деякі з них бувають в ній тричі: на власних хрестинах, власному весіллі і власному похороні.

Виокремлюють такі кореляти зовнішньої релігійної орієнтації:

-        Паттерн авторитарної особистості, на що також вказував Е. Фромм.

-        Мала когнітивна складність в царині екзистенційних питань.

-        Менша проявленість емпатії, альтруїзму, психічного здоров’я.

-        Виражений страх смерті.

-        Забобонність.

-        «Філософія джунглів», уявлення про життя як боротьбу а про інших людей виключно як про потенційних конкурентів за ресурси.

Внутрішня релігійна орієнтація спочатку вона отримала назву «інтерналізована релігійність». Релігія за такої орієнтації, згідно з Г. Олпортом, не є ані засобом боротьби зі страхом, ані формою конформності, ані сублімацією та засобом реалізації бажань. Всі ці мотиви можуть існувати, але вони є вторинними. Мотиви особистості тут контролюються загальним релігійним обов’язком, який є цілісним, включаючи в себе весь досвід особистості, як і емоційний, так і раціональний. Релігія існує не для того, щоби служити людині – скоріше людина існує для того, щоби служити релігії. Г. Олпорт зазначає, що внутрішня релігійна орієнтація корелює з толерантністю, вона також цілком позитивно впливає на психічне здоров’я та інші конструктивні особистісні чинники. Внутрішня релігійна орієнтація є глибоко інтерналізованою, і її часто визначають через це поняття. Так, релігія для внутрішньо релігійно орієнтованої особистості є метою, а не засобом. Релігійність, яка виходить із соціальної бажаності, за визначенням не може бути внутрішньою.

Із внутрішньою релігійною орієнтацією корелюють такі феномени:

-        Психічне здоров’я.

-        Емпатія, альтруїзм та толерантність.

-        Внутрішній локус контролю.

-        Низька тривожність.

-        Менший страх смерті.

-        Частіше відвідування церкви, ортодоксальність.

Вплив Г. Олпорта на психологію релігії виявився величезним. Навіть серед авторів, що стримано відносяться до його напрацювань, визнають, що ідеї Г. Олпорта належать до «засадничих» і що він фактично заснував сучасну психологію релігії. Головним його внеском вважається акцент на різних вимірах релігійності, на тому, що її не можна розглядати як єдиний феномен: «Знати, що особистість в певному сенсі “релігійна” не настільки важливо, як знання про те, яку роль релігія відіграє в організації її життя».